Наша божевільня

Що ви,що ви…Це геть не небезпечні істоти. Навпаки!- Абсолютно безглузді!

Ну серйозно,кому іще прийде в голову знищувати того,хто привів його у світ? Хто ще так безпощадно і свідомо ненавидить усе те,що не вписується в рамки його свідомості? Тай взагалі поняття свідомості як такої у нас відсутнє в принципі,ну у більшості випадків… Такі істоти як ми,все частіше намагаємось стати ближчими з братами нашими меншими,піддаючись якимось абсолютно тупим стадним інстинктам(хоча інстинкти ці також бувають приємними). Тим не менше-це всього-навсього таке собі бажання спростити власне існування до мінімуму,опираючись на загальне божевілля світу і кожного з нас персонально водночас. О так,звалити на когось власну неспроможність боротися з обставинами це так по-людськи,так БЕЗГЛУЗДО.

Наша геніальна риса,котра дозволяє ставити себе вище всіх,при цьому нагло виражаючи які ми покидьки. Факінг шіт,а ми ще тими вилупками виявились… Це погано,це дуууже погано! Проте…до тварин нам іще далеко.

Як не крути, ми й досі, незважаючи на дику загрузлість у болото повсякденних буднів, не розучилися мріяти. Хоч іноді(а часом тільки по ночам),зате щиро й невимушено. Ми кохаємо-віддано й беззаперечно. Це круто! Це ніби отримати удар током – несподівано,часто боляче й неадекватно. Як є. Інакше не буде. Такими нас не створили, так ми самі деградували. Все своє,власне,набуте роками тупого долбоєбізму.


Це така собі персональна божевільня,в якій вже явний перебір пацієнтів і нестача лікарів,зате нереальний надлишок лікарств,які схоже зовсім нікому не потрібні...