Варто

Ми постійно намагаємось щось комусь довести,когось наслідувати,кимось марити,про щось мріяти. Ще десь там,на початку, в погоні за якоюсь власною ілюзією забувається найголовніше:чи варто?
Я звикла бачити поруч надто багато копій…тільки одиниці не зраджують самим собі і залишаються оригіналами. я розумію чому так. Важко залишатися собою коли з кожного боку,з усіх шпарин,від кожного на бажання залишитись собою чуєш огидний осуд й упередження. Ми надто часто сприймаємо світ у 2D: хороша,порядна, або просто помилка природи, іншого не дано.
А здавалося б цивілізація….
Для всіх настав час дешевих моральних тарифів.
Іноді просто хочеться забутися. Викинути з голови все і всіх,можливо так буде легше,однак це не можливо. Ми занадто сильно загрузли в цьому болоті підлості й брехні. Хочеться свободи,чистого повітря,оригінального існування,а не знову і знову повертатися до тупої піратської копії з нульовою оригінальністю.
Зустріла, і в результаті надно сильно замріялась. Створила ілюзію геніального художнього твору,хоча й створювати не потрібно було,він існував,щоправда без мене. Ті,хто потрапляє туди отримує безкоштовний лотерейний білет із 100% імовірністю виграшу. Тепер мучить єдине:що зробити,щоб добитись свого права на краще?!
Насправді все набагато простіше…потрібно тільки задуматись:варто чи ні?Адже навіть найгеніальніші витвори не застраховані від краху. Тай чи варто гнатися за чужим щастям? Можливо простіше і якісніше буде створити власне?
На це ніхто і ніколи не дасть чіткої відповіді. Все навколо нас надто за афішоване і завуальоване,проте власна свідомість залишається. Можливо всі ці копії навколо не такі вже і погані? Можливо в цьому і полягає їхня оригінальність-бути кимось,а не самим собою,щоб довести тобі що ти-ОСОБИСТІСТЬ. Єдина і неповторна,і щоб переконатись в цьому не обов’язково гнатись за оригінальністю інших. Потрібно просто полюбити. Себе. Всіх. І наш час хоч і дешевих,зате МОРАЛЬНИХ тарифів.